Соціально-економічна політика:
як «Велике будівництво» обходиться без уряду
Либонь, будь-який уряд прагне закарбуватися чимось масштабним. Усі пам’ятають, як піарився перший уряд Азарова (2010–2012 рр.) на будівництві об’єктів до чемпіонату Європи з футболу. В складі того уряду був спеціальний віцепрем’єр Борис Колесніков, який відповідав, зокрема, за підготовку та проведення в Україні фінальної частини Євро-2012.
У грудні 2010 року Янукович, переформатовуючи уряд, призначив Колеснікова віцепрем’єром – міністром інфраструктури, а у квітні 2011-го створив і підпорядкував Колеснікову Укрєвроінфрапроект — Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів. І саме через Колеснікова, його міністерство та Укрєвроінфрапроект проходило найбільш величезне державне фінансування.
Також можна згадати, як з року в рік нарощував будівництво доріг уряд Володимира Гройсмана. У червні 2019-го, підбиваючи підсумки, Гройсман зазначив, що за три роки в Україні збудовано та реконструйовано близько 6800 км доріг, з 2018-го в країні реалізовується п’ятирічна стратегія розбудови дорожнього господарства, однією з цілей якої є поєднання всіх обласних центрів якісними шляхами.
Можна було очікувати, що цим досвідом скористається нова влада. І справді, 4 лютого 2020 року Володимир Зеленський провів нараду з представниками ще уряду Олексія Гончарука, де наголосив на важливості початку масштабного будівництва доріг. Однак далі сталося дещо дивне. Зеленський вирішив, що керувати цим проєктом має не Кабмін, а Офіс президента.
Можна було очікувати, що цим досвідом скористається нова влада. І справді, 4 лютого 2020 року Володимир Зеленський провів нараду з представниками ще уряду Олексія Гончарука, де наголосив на важливості початку масштабного будівництва доріг. Однак далі сталося дещо дивне. Зеленський вирішив, що керувати цим проєктом має не Кабмін, а Офіс президента.
11 лютого голова держави оголосив, що будівництво доріг є пріоритетом для влади, тому 1 березня розпочинається реалізація проєкту «Велике будівництво». Президент зазначив, що протягом 2020-го планується оновити 4000 км доріг державного значення, на що передбачено безпрецедентні кошти — понад 85 млрд грн, а також побудувати 2500 км доріг місцевого значення, на що виділено рекордні 22,2 млрд грн.
4 березня було відправлено у відставку уряд Гончарука і сформовано Кабмін Дениса Шмигаля. Посаду міністра інфраструктури зберіг Владислав Криклій. Проте ані Шмигаль, ані Криклій фактично не змогли піаритися на «Великому будівництві» — Зеленський вирішив зайнятися цим особисто. Вже 5 березня він ознайомився з перебігом будівництва однієї з доріг, що споруджуються в рамках програми «Велике будівництво». До речі, сайт цієї програми на своїй головній сторінці проголошує, що «Велике будівництво» — це «програма президента України».
Невдовзі в Україні розпочалися заходи з боротьби із пандемією COVID-19. Однак Зеленський наголосив, що «Велике будівництво» має бути продовжено. 13 квітня Верховна Рада створила у держбюджеті фонд боротьби з COVID-19 обсягом 64,7 млрд грн. Особливістю фонду є спрощена процедура державних закупівель, яка створює великі корупційні ризики. 9 червня МВФ погодився відкрити кредитну програму stand-by обсягом $5 млрд під обіцянку України, закріплену в меморандумі, що «Державна аудиторська служба України за участі зовнішніх/незалежних аудиторів здійснить фактичний аудит закупівель за програмою COVID-19… на час закриття фонду, але не пізніше, ніж через 12 місяців після його створення (структурний маяк на кінець березня 2021 року)». Вже 12 червня Україна отримала перший транш обсягом $2,1 млрд, який було спрямовано до держбюджету.
Невдовзі в Україні розпочалися заходи з боротьби із пандемією COVID-19. Однак Зеленський наголосив, що «Велике будівництво» має бути продовжено. 13 квітня Верховна Рада створила у держбюджеті фонд боротьби з COVID-19 обсягом 64,7 млрд грн. Особливістю фонду є спрощена процедура державних закупівель, яка створює великі корупційні ризики. 9 червня МВФ погодився відкрити кредитну програму stand-by обсягом $5 млрд під обіцянку України, закріплену в меморандумі, що «Державна аудиторська служба України за участі зовнішніх/незалежних аудиторів здійснить фактичний аудит закупівель за програмою COVID-19… на час закриття фонду, але не пізніше, ніж через 12 місяців після його створення (структурний маяк на кінець березня 2021 року)». Вже 12 червня Україна отримала перший транш обсягом $2,1 млрд, який було спрямовано до держбюджету.
А 18 червня Верховна Рада дозволила витрачати кошти фонду боротьби з COVID-19 на «будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування державного, місцевого значення».
22 червня Зеленський підписав цей закон, а вже наступного дня видав указ, яким утворив при собі Координаційну раду з реалізації програми «Велике будівництво». Керівником цієї ради Зеленський призначив заступника голови свого офісу Кирила Тимошенка, до складу ради потрапили три міністри, два з яких – очільник Мінінфраструктури Криклій та міністр охорони здоров’я Максим Степанов - стали відігравати у моніторингу ситуації та напрацюванні пропозицій щодо здійснення ефективних заходів з реалізації цієї програми суто номінальну роль. Із прямого підпорядкування Криклія був де-факто виведений «Укравтодор» на чолі із Олександром Кубраковим, який став слухати вказівки щодо будівництва доріг лише з Банкової, ну а Степанов швидко втратив інтерес до оновлення медичних закладів.
Адже саме третій член Кабміну у складі цієї Координаційної ради – міністр розвитку громад і територій Олексій Чернишов - фактично замкнув на собі всю реалізацію «Великого будівництва» в частині реновації соціальної інфраструктури: і амбулаторій з лікарнями (які перебувають у підпорядкуванні відомства Степанова), і шкіл з дитячими садками (що, як відомо, є парафією Міносвіти, котрим аж до середини грудня 2020 року керував без повноцінного міністерського статусу Сергій Шкарлет), і спортивних споруд (чому це не стало сферою відповідальності чинного міністра молоді і спорту Вадима Гутцайта, так і залишилося загадкою). Той таки Чернишов регулярно звітує не просто про виконання, а навіть перевиконання програми, хоча є у тому величезні сумніви, доведені непоодинокими фактами.
Адже саме третій член Кабміну у складі цієї Координаційної ради – міністр розвитку громад і територій Олексій Чернишов - фактично замкнув на собі всю реалізацію «Великого будівництва» в частині реновації соціальної інфраструктури: і амбулаторій з лікарнями (які перебувають у підпорядкуванні відомства Степанова), і шкіл з дитячими садками (що, як відомо, є парафією Міносвіти, котрим аж до середини грудня 2020 року керував без повноцінного міністерського статусу Сергій Шкарлет), і спортивних споруд (чому це не стало сферою відповідальності чинного міністра молоді і спорту Вадима Гутцайта, так і залишилося загадкою). Той таки Чернишов регулярно звітує не просто про виконання, а навіть перевиконання програми, хоча є у тому величезні сумніви, доведені непоодинокими фактами.
А першим розповів про шалений «розпил» грошей на «Великому будівництві» через всілякі схеми вже після звільнення з посади радника голови ОП Андрія Єрмака Ігор Уманський, який у березні минулого року став міністром фінансів в уряді Шмигаля, але вже наступного місяця пішов у відставку із скандалом. У квітні 2020-го він звинуватив главу податкової служби Сергія Верланова в «кришуванні» масштабних схем розкрадання ПДВ, а також прем’єра Шмигаля в потуранні головному податківцю в цьому. Через три тижні на засіданні Кабміну було прийнято рішення звільнити Верланова з посади голови Державної податкової служби, а Уманський перекваліфікувався у радники Єрмака, щоправда, ненадовго.
Однак повернемося до десятків мільярдів гривень бюджетних коштів, які пішли на президентську програму, керовану Банковою в обхід Кабміну та його міністерств, за винятком одного - Мінрегіону. Фінансування здійснювалося з фонду боротьби з COVID-19 за спрощеною, корупціогенною процедурою. А обіцянка аудиту «за участі зовнішніх/незалежних аудиторів» досі невиконана, принаймні так вважає МВФ. І це є однією з головних причин, чому Міжнародний валютний фонд досі не дав Україні другого траншу (привіт наступнику Уманського в кріслі очільника Мінфіну Сергію Марченку). Про це заявив представник МВФ Йоста Люнгман за підсумками роботи в Україні віртуальної місії фонду, яка безрезультатно завершилася 12 лютого 2021 року. Однак це лише розігріло апетити Офісу президента. 22 лютого 2021-го Кирило Тимошенко повідомив, що «програма президента «Велике будівництво» цьогоріч розширюється «Великою реставрацією», залізничними перевезеннями та напрямком житлового забезпечення».
Однак повернемося до десятків мільярдів гривень бюджетних коштів, які пішли на президентську програму, керовану Банковою в обхід Кабміну та його міністерств, за винятком одного - Мінрегіону. Фінансування здійснювалося з фонду боротьби з COVID-19 за спрощеною, корупціогенною процедурою. А обіцянка аудиту «за участі зовнішніх/незалежних аудиторів» досі невиконана, принаймні так вважає МВФ. І це є однією з головних причин, чому Міжнародний валютний фонд досі не дав Україні другого траншу (привіт наступнику Уманського в кріслі очільника Мінфіну Сергію Марченку). Про це заявив представник МВФ Йоста Люнгман за підсумками роботи в Україні віртуальної місії фонду, яка безрезультатно завершилася 12 лютого 2021 року. Однак це лише розігріло апетити Офісу президента. 22 лютого 2021-го Кирило Тимошенко повідомив, що «програма президента «Велике будівництво» цьогоріч розширюється «Великою реставрацією», залізничними перевезеннями та напрямком житлового забезпечення».
«Велике будівництво» — яскравий приклад прямого керівництва з Банкової великим засвоєнням коштів в обхід уряду. І водночас — великого піару. Фонд «Демократичні ініціативи» був навіть змушений спростовувати маніпуляцію з боку ОП: «23 грудня комунікаційники Офісу президента, посилаючись на наше з КМІСом опитування, зробили цілу «новину»: «Президентська ініціатива «Велике будівництво» стала головною позитивною подією 2020 року». Мовляв, «згідно з опитуванням, такої думки дотримується переважна більшість респондентів (93%)». Насправді цю ініціативу відзначило лише 11,3% (!) опитаних. А от вже з цих 11,3% позитивно її оцінили 93%. Нехитра математика дає: 11,3% × 93% = 10,5%. 10,5% - це все-таки не 93%, як написали панове з ОПУ!» — наголосили соціологи.
Аналогічна ситуація й за таким критичним напрямком, як перманентна боротьба з COVID-19 із подальшою вакцинацією. Тут теж Банкова намагається керувати процесами в обхід уряду, анонсувати грандіозні перемоги і піаритися на них. То в квітні 2020 року президент в оточенні керівників свого офісу, але без Шмигаля, особисто зустрічав літак Ан-225 «Мрія», який доправив медзасоби для боротьби з поширенням коронавірусу, то 25 липня Зеленський оголосив, що він «контролює, щоб Україна була серед перших країн, які матимуть змогу купити вакцину проти COVID-19, коли її буде виготовлено». Коли ж Україна опинилася не серед перших, а серед останніх, Банкова всю провину спустила на Кабмін і МОЗ. Звісно, керівник останнього Степанов відверто провалив і кампанію по закупівлі вакцини проти коронавірусу, а після свого повернення з Індії із сумнівним генериком CoviShield, що зроблений за аналогією з Oxford/AstraZeneca, але у Європі не застосовується, - і роботу щодо популяризації вакцинації. Це коли в перших рядах тих, хто відмовляється вакцинуватися через можливу низьку якість вакцини, виступають як раз українські медики.
Втім, проблема в тому, що Степанов у цій вакцинній епопеї вже не виступає громовідводом – всі шишки народного гніву в цьому плані сиплються безпосередньо на голову держави. Тому-то не виходить обмежуватись публічною вакцинацією очільника МОЗ та його підлеглих, укол CoviShield отримує сам Зеленський. До речі, про стан здоров’я президента після його вакцинації проти COVID-19 доручили розповісти не Степанову чи комусь із його міністерства, що виглядало б цілком органічно, а раднику глави ОП Єрмака Михайлу Подоляку, тобто взагалі не медику, а політтехнологу. Дуже красномовний факт.
Таку ж роль цапа-відбувайла, на якого можна повісити всіх собак, відведено уряду у розв’язанні гострих проблем з тарифами, подоланням економічного спаду та, власне, з «кінцем епохи бідності». При цьому в народі активно ширяться досить достовірні чутки, що олігархи вирішують всі свої питання здебільшого не в Кабміні, а безпосередньо в Офісі президента, українцям же мало що говорять такі прізвища, як, приміром, очільника Мінекономіки Ігоря Петрашка або міністра соціальної політики Марини Лазебної. Не кажучи вже про те, що в.о. глави Міненерго Юрія Вітренка знають хіба що через дві невдалі спроби його призначення у Верховній Раді на посаду повноцінного міністра. Ось і виходить: громадяни впевнені, що всю українську виконавчу вертикаль монополізувала Банкова, тому і всю відповідальність за соціально-економічну ситуацію в країні вони покладають особисто на Зеленського, що й призводить до падіння його поточних рейтингів.