Насправді ж усе геть не так. З самого початку президентства Володимира Зеленського стосунки і з Заходом, і з Росією намагався монополізувати Андрій Єрмак, так само як і тему війни на Донбасі (через що, до речі, маємо перманентний конфлікт міністерства оборони та генштабу ЗСУ).
Це було відомо, ще коли Єрмак посідав скромну посаду президентського помічника. «Примітно, що до класичної дипломатії Єрмак ставиться украй скептично. Ті, хто спілкувався із помічником Зеленського, відзначають його зневіру до традиційних переговорів та до всього того, чим дипломати зазвичай займаються. Кажуть, він має переконання, що більшості результатів, яких прагне Україна на міжнародній арені, можна було б досягти через дружбу та неформальні домовленості із закордонними політиками», — писала
«Європейська правда» в листопаді 2019 року.
Такий погляд Єрмака на дипломатію не міг не призвести до його конфлікту з Вадимом Пристайком, який був міністром закордонних справ в уряді Олексія Гончарука. 11 лютого 2020-го Єрмак здобув велику апаратну перемогу — посів крісло керівника Офісу президента, витіснивши звідти Андрія Богдана. І вже 28 лютого Пристайко
в ефірі телеканалу «Україна 24» повідомив, що не виключає своєї відставки, та заявив про готовність залишити посаду у будь-який час.
Він зазначив, що відбором на посаду очільника МЗС має займатись глава ОП Єрмак, бо це - його робота, але остаточне рішення — за президентом. «Що стосується, чи підбирається на мою посаду хтось, очевидно, що так», — сказав тоді опальний міністр. Свій конфлікт із Єрмаком він пояснив тим, що вони є представниками різних підходів до ведення дипломатії. Себе Пристайко назвав представником традиційного підходу, а Єрмака — нетрадиційного.